1
Січень 2024року
організовуємо освітній процес
ігрова діяльність

Як організувати гру-стратегію для дошкільників

Ігри-стратегії — це цікавий та дієвий інструмент педагогів, який допомагає урізноманітнити освітній процес. Проте такі ігри часто перетворюються на заняття або на сюжетно-дидактичну гру, втрачаючи свою стратегічну «родзинку». Щоб цього уникнути, пригадаємо, чим гра-стратегія відрізняється від інших видів ігор та як її організувати

Олена Стаєнна , головний редактор журналу «Вихователь-методист дошкільного закладу», канд. пед. наук

Організовувати діяльність дошкільників можна по-різному. Проте найбільше їм подобається брати участь у цікавих та динамічних іграх. Тому дедалі частіше педагоги в роботі з дітьми використовують ігри-стратегії.

Гра-стратегія — це ситуативна, багатопланова діяльність, яка вимагає від учасників чітких спланованих дій, уміння домовлятися, діяти спільно й шукати нестандартні підходи до розв’язання проблеми. Щоб підготувати таку гру, пропонуємо скористатися алгоритмом.

Крок 1. Визначте ігрову ситуацію

В основі гри-стратегії — проблемна ігрова ситуація, яку діти мають розв’язати за допомогою спільних зусиль. Проаналізуйте інтереси дітей, їхній ігровий досвід і сформуйте ігрову проблему та тему для майбутньої гри, наприклад «Готуємося до свята», «Відкриваємо кав’ярню», «Переїжджаємо в новий дім» тощо.

Для гри-стратегії обирайте реальну проблему, а не вигадану. Уникайте фантастичних сюжетів на кшталт «Космічна подорож», «Пригоди в зачарованому лісі» тощо.

Задана ігрова ситуація визначає сюжет гри. Продумайте базовий варіант його розгортання. Водночас підготуйтеся до того, що він може не знадобитися, адже під час гри перевагу слід віддавати ідеям і пропозиціям дітей. Приклад плану організації гри-стратегії для дітей старшого дошкільного віку подано в Додатку.

Це — слайдер

Щоб переглянути
наступну сторінку,
натисніть стрілочку

Крок 2. Обговоріть правила

Кожна гра має свої правила. І гра-стратегія не виняток. Проте на відміну від більшості ігор, які організовує дорослий, правила встановлюють самі діти. До того ж вони можуть змінюватися під час розв’язання ігрового завдання. Правила в грі-стратегії — це спосіб гри, її морально-етичний кодекс.

Дошкільники ліпше приймають та запам’ятовують ті ігрові правила, у створенні яких вони беруть безпосередню участь. Саме такі правила діти зазвичай переносять у реальне життя.

На початку гри разом із дітьми встановіть правила взаємодії одне з одним, наприклад:

  • говорити від першої особи — «Я пропоную…», «Я думаю…»;
  • ставитися до інших пропозицій, відмінних від своєї, доброзичливо;
  • бути ввічливим тощо.

Діти можуть також домовитися про певні знаки, які використовуватимуть під час гри, як-от: знак припинення гри, знак тиші, знак руху, знак заперечення тощо.

Зафіксуйте правила, які сформулюють діти, на аркуші паперу за допомогою символів та розмістіть на видному місці, щоб діти мог­ли їх бачити під час гри.

Крок 3. Допоможіть розподілити ролі

Важлива складова частина гри-стратегії — ролі учасників. Вони можуть бути зумовлені сюжетом гри, а також позицією дитини під час розв’язання ігрового завдання.

Приміром педагог організовує гру-стратегію «Відкриваємо кондитерську». Сюжетом гри передбачені ролі кондитера, баристи, продавця, відвідувача тощо. Водночас під час гри залежно від ситуації діти також беруть на себе ролі лідера, виконавця, помічника тощо.

Під час гри-стратегії діти самостійно визначають та розподіляють ролі. Вихователь лише м’яко спрямовує дітей і корегує їхні дії, не перешкоджаючи проявам ініціативи й самостійності.

Слід зауважити, що на перших етапах розподіл ролей може відбуватися спонтанно. Проте поступово діти навчаться обмірковувати та обговорювати різні варіанти розподілу ролей, можливість їх змінювати, варіативність дій у межах вибраної ролі тощо.

Крок 4. Спрямуйте ігрові дії дітей

Перспективу гри-стратегії діти складають самостійно під керівництвом вихователя. На початку гри ініціюйте обговорення, під час якого діти пропонуватимуть різні варіанти дій та спробують передбачити їхній результат. Відтак спонукайте дітей скласти план розгортання гри. Доцільно, щоб гра-стратегія містила три-чотири основні етапи, суть яких зумовлена логікою основної події.

Під час організації гри-стратегії «Переїжджаємо в новий дім» спочатку обговоріть наміри дітей, аби врахувати всі нюанси, як-от: хто житиме в новому домі; хто що любить робити; які засоби знадобляться, щоб транспортувати речі певного розміру, властивостей тощо. Відтак організуйте проживання ігрової ситуації — запропонуйте дітям перемістити предмети певного розміру в межах групового приміщення. Звертайте увагу дітей на те, що слід зберегти цілісність речей, правильно розподілити навантаження; що можна складати в одну коробку, що — не варто тощо. І лише після цього обміркуйте разом із дітьми, як можна облаштувати нове житло — які речі є в наявності, що куди можна поставити, чого не вистачає тощо.

Гру-стратегію вихователь має супроводжувати, а не керувати нею. Тому, якщо під час гри діти не можуть домовитися, не хочуть брати участь у спільній справі, прагнуть діяти окремо від інших, намагайтеся не тиснути на них і не забороняйте діяти по-своєму. Створюйте умови для вільного вибору дій під час гри та давайте дітям змогу на власному досвіді переконатися у тому, що вони зробили хибний чи правильний вибір.

Під час гри «Робимо закупи до свята» дітям потрібно об’єд­на­ти свої кошти, щоб «купити» потрібні товари. До такої пропозиції гравці можуть поставитися по-різному:
• відмовитися брати на себе відповідальність за власний вибір та віддати «гроші» вихователю або товаришам;
• діяти винятково самостійно, не домовляючись з товаришами;
• вибирати здебільшого те, що коштує дешевше, але не пот­рібне для підготовки до свята тощо.
Варіантів поведінки дітей під час гри — безліч. Вихователь має прийняти будь-який з них і дати дітям змогу його реалізувати.

Замість звичних для дитячої гри ігрових дій у грі-стратегії основ­на дія відбувається у форматі обговорення-домовляння в товариському колі. Проте якщо помічаєте, що діти втомилися від статичної пози, запропонуйте їм пограти в рухливі ігри або виконати певні дії, не відходячи від ігрового сюжету.

Під час гри-стратегії «Готуємося до подорожі» запропонуйте дітям за допомогою рухів зобразити пересування на певному виді транспорту: велосипеді, літаку, самокаті. Під час гри-стратегії «Відкриваємо кондитерську» діти за допомогою пантоміми можуть передати процес приготування якоїсь страви.

Серед інших видів ігор дітей гру-стратегію вирізняє наявність ризику, тобто непередбачувані умови, що впливають на перебіг гри. Використовуйте ризики та ускладнення, щоб спонукати дітей перейти до наступного етапу гри. Продумайте, які перепони можна створити відповідно до сюжету. Вони мають бути реалістичними та дос­тупними для подолання, забезпечувати дітям змогу розв’язувати завдання в різні способи.

Для того щоб створити перепони під час організації гри-стратегії «Переїжджаємо в новий дім», обмежте кількість речей, які діти можуть узяти з собою. Також як ускладнення використайте певну умову, відповідно до якої можна складати речі в коробки, як-от: лише дерев’яні предмети; лише посуд; лише одяг тощо. За потреби додайте проблемну ситуацію: коробки для речей закінчилися, як спакувати решту.

Крок 5. Підбийте підсумки

Допоможіть дітям довести гру до логічного завершення та підбийте підсумки спільної діяльності. Передусім пригадайте, яким було ігрове завдання та запропонуйте дітям поміркувати, чи вдалося його розв’язати. Організуйте бесіду, під час якої кожна дитина матиме змогу висловити свої враження від участі в грі, а також проаналізувати, що їй вдалося, а що ні.

Запитайте в дітей, чи хотіли б вони щось змінити в грі. Нерідко діти саме на цьому етапі висловлюють бажання почати гру ще раз, шкодують про поспішний вибір, намагаються виправдати невдалий вибір, висловлюють бажання виправити помилки. Якщо діти висловлюють такі бажання, домовтеся про терміни, коли пограєте в цю гру повторно.

Отже, організація в дитячому садку ігор-стратегій дає унікальну можливість у цікавій формі збагачувати соціальний досвід дошкільників, формувати їхні ціннісні пріоритети та виховувати самостійність у наближених до реальних ситуаціях. Також під час ігор-стратегій вихователь має змогу оцінити здатність кожної дитини до конструктивних рішень, самостійного вибору тощо. А відтак спланувати подальшу освітню взаємодію з дітьми відповідно до їхніх потреб.