Упроваджуємо елементи драматерапії в освітній процес

Сьогодні кожен педагог дитячого садка змушений опановувати елементи різних технологій, щоб здійснювати психологічну підтримку вихованців. Тому в багатьох дитячих садках педагоги під керів­ниц­твом практичних психологів упроваджують в освітній процес ігри та вправи, що допомагають дітям позбавитися напруження, упоратися з власними емоціями, заспокоїтися тощо. У нашому дитячому садку для цього педагоги використовують елементи драматерапії.

Драматерапія — це напрям арт-терапії, в основі якого лежать театральні постановки на різну тематику, експресивні вправи, театралізовані ігри тощо.

Які завдання реалізовуємо

Зауважимо, що з корекційною метою використовувати драматерапію має лише практичний психолог. Це — сфера передусім його діяльності. Вихователі ж використовують елементи драматерапії переважно для того, щоб визначати емоційний стан дитини, навчати її розуміти й сприймати власні емоції та емоції інших, допомогти впоратися зі стресом. Також елементи драматерапії допомагають розв’язувати загальноосвітні завдання, як-от:

• залучати вихованців до участі у сюжетно-рольових іграх та іграх-драматизаціях за уривками казок, фольклорних і поетичних творів;
• ознайомити з основними відомостями про театр, види теат­ру, їх особливості;
• формувати уміння оцінювати свої вчинки та вчинки однолітків, порівнювати їх із вчинками персонажів вистави, наслідувати поведінку позитивних персонажів, співчувати;
• удосконалювати артистичні навички та виконавські вміння маленьких акторів;
• навчати використовувати елементи художньо-образних виразних засобів, зокрема інтонації, міміки, пантоміми.

Символічна мова творчості під час вправ із драматерапії дає змогу «висловитися» тим дітям, які недостатньо вміють говорити, або тим, кому складно словесно описати свої переживання. Саме тому в окремих спектаклях обігруємо окремі ситуації з життя групи. Також використовуємо сюжети, в основі яких реальні взаємини між дітьми або дітьми та дорослими.

Які ігри та завдання пропонуємо дітям

Для того щоб зацікавити дитину театраліза­цією, включити її до процесу, використовуємо ігрову форму взаємодії. Зокрема, ігрові вправи, пізнавальні та мовленнєві завдання, рухові, дидактичні та музичні ігри. Ігри, які пропонуємо дітям, умовно об’єднуємо в блоки за спільною метою.

Перший блок «Що таке театр». Передусім ознайомлюємо дітей з історією театру, професіями людей, які працюють у ньому. Це дає змогу підготувати вихованців до занять з елементами драматерапії. Діти з цікавістю слухають розповідь про різні види театру, розглядають ілюстрації. Після ознайомлення з наочними матеріали пропонуємо маленьким акторам дидактичні ігри, що ознайомлюють їх з основами театрального мистецтва.

Гра «Галерея характерів»
Кожен гравець отримує театральну ляльку й за допомогою ляльководіння та мовленнєвої виразності створює її «характер». Після того, як гравці створили образ персонажа, вихователь запрошує до спільної лялькової гри.

Другий блок «Чарівний світ емоцій». Це ігри та етюди, які допомагають ознайомити дітей з основними емоціями людини як засобами розуміти одне одного. Для того щоб маленькі актори засвоїли матеріал та повправлялися у вираженні емоцій, проводимо ігри на закріплення кожної емоції.

Вправа «Зайченя в телевізорі»
Вихователь створює ігрову ситуацію: утікаючи від вовка, зайченя забігло в телеательє. Там працювало багато телевізорів, а деякі стояли без екранів. Залізло зайченя в порожній корпус і почало повторювати те, що робив заєць на екрані увімкненого телевізора. Відтак вихователь грає роль зайця-еталона, зображує здивування, радість, гнів, страх, жестикулює, а діти намагаються копіювати його дії.

Для вправ добираємо ситуації, які дитина має «пропустити через себе», а відтак розповісти, які емоції вони викликають. У такий спосіб корегуємо поведінку дошкільників, розвиваємо в них здатність бути відкритими та чуйними, розуміти почуття та емоції інших людей.

Третій блок «Можливості мого тіла». Театральне мистецтво також вимагає від акторів удосконалення можливостей тіла. Адже це їхній головний інструмент. Для цього виокремили блок ігор і вправ для тренування мовленнєвого апарату, різних груп м’язів, дихання вихованців тощо.

Вправа на розвиток дихання
Діти стрибають, одночасно вимовляючи певні звуки, склади, запропоновані вихователем. Також це можуть бути рядки будь-якого дитячого віршика. Вихователь наголошує, що дихання та мовлення мають бути невимушеними й скоординованими з рухами. Під час стрибків необхідно стежити за плавністю видиху, рівним і вільним звучанням голосу й чіткою вимовою.

Цей блок містить ще й ігри на розвиток виразності мовлення. Під час роботи над виразністю реплік персонажів і власних висловлювань активізується словник дитини, удосконалюється звукова культура мовлення. Адже коли маленький актор грає роль, особливо веде діалог з іншим персонажем, він має чітко, зрозуміло висловлюватися. Такі ігри та етюди допомагають дітям навчитися імпровізувати, а також формують комунікативні навички.

Гра «Раз собі, два — сусіду»
Для гри знадобиться будь-який предмет, наприклад м’яч. Діти стають кружка на відстані витягнутої руки одне від одного. Перший гравець притискає до себе м’яч і промовляє: «Раз собі», — відтак передає м’яч наступному гравцеві зі словами: «Два — сусідові». І так по черзі. Слова промовляють чітко в ритм, рухи мають відповідати тексту. Гру можна зробити музичною — створити просту мелодію й співати її. Або використати два м’ячі й синхронно їх передавати.

Важливе місце в драматерапії займають творчі ігри зі словами, вправи на дикцію, інтонацію, пальчикові ігри. А також ігри із ритмопластики, що дають змогу розслабити тіло та відчути його можливості, розвинути виразність рухів і зняти напруження в м’язах.

Як організовуємо взаємодію

Елементи драматерапії в освітній процес упроваджуємо комплексно. Передусім вихователь складає тематичний план освітньої взаємодії з дітьми. Відтак разом із практичним психологом обговорює, які ігри та вправи доцільно організувати в межах кожної теми відповідно до потреб вихованців.

Окремі ігри та вправи інтегруємо у свята та розваги, самостійну діяльність вихованців, гурткові заняття тощо. Також плануємо сюжетні заняття з елементами драматерапії, спрямовані на психологічну підтримку дітей, формування в них уміння проживати певну емоцію. Такі заняття проводимо як для всіх дітей, так і в підгрупах та індивідуально. Фронтальні та підгрупові заняття зазвичай проводимо за сталою структурою.

За потреби структуру занять змінюємо відповідно до пріоритетної мети взаємодії з дітьми. Тривалість кожного заняття вибудовуємо відповідно до вікових та індивідуальних особливостей вихованців.

Насамперед вибираємо художній текст для драматизації. Зазвичай для інсценівок використовуємо малі поетичні жанри українського фольклору: потішки, забавлянки, віршики, пісні, заклички, мирилки. Дошкільники швидко запам’ятовують текст, добре розуміють зміст.

У роботі використовуємо як звичайні літературні тексти для дітей, так і терапевтичні казки з книги Ельжбети Снежковської-Беляк (Elżbieta Śnieżkowska-Bielak) «У саду пана Ружички». У них ідеться про світ дитячих емоцій і конкретні проблеми, з якими можуть зіткнутися дошкільники. Такі твори дають змогу підтримати дітей та подарувати їм відчуття безпеки.

Перший етап заняття присвячуємо ознайомленню дітей зі змістом твору, вибраним для драматизації. Виразно читаємо, розповідаємо текст або вмикаємо аудіозапис. А щоб вихованці краще сприймали зміст казки та послідовність подій, використовуємо відео­презентації. Відтак, щоб діти ліпше запам’ятали послідовність подій та дії персонажів, використовуємо різні види переказу, бесіди за змістом твору, вправи, що допомагають проаналізувати зовнішні прояви емоційного стану персонажів.

Для того щоб допомогти дітям зрозуміти емоції персонажів твору, використовуємо ілюстрації та фотографії із зображенням людей і казкових персонажів у різних емоційних станах. Після розглядання запитуємо про зображені емоції. Наприк­лад: «Як плаче чи сміється зайчик?», «Який настрій у хлопчика/дівчинки?», «Як ти про це дізнався?», «Про що свідчить вираз обличчя/поза персонажа?» тощо.

Під час другого етапу організовуємо ігри та вправи, спрямовані на розвиток дитячої уяви та збагачення емоційного досвіду дітей. Такі вправи та прийоми дають змогу уникнути монотонності в мовленні дітей. Адже вихованці завчають текст ролі не механічно, а з розумінням почуттів персонажа й відповідно відтворюють їх у мовленні.

Гра «Олень»
Вихователь пропонує дітям зігріти іграшкового оленя. Наголошує, що зігріти можна ще й словом. Інтонації мають бути м’які, мов гладимо тварину з бажанням зігріти, адже вона змерзла в зимовому лісі. Щоб було цікавіше, діти можуть власноруч зробити ляльку-тваринку. Відтак рухами й інтонацією, наділити ляльку характером, емоціями. Тоді діти краще зрозуміють, як ставитися до персонажа, як він хотів би, щоб його зігріли тощо.

Під час третього етапу спрямовуємо роботу на практичне засвоєння дітьми різних засобів виразності. Діти розв’язують творчі завдання, у яких за допомогою жестів, міміки та певних мовленнєвих шаблонів потрібно передати емоцію персонажа. Також пропонуємо вихованцям інсценувати фрагмент літературного твору. Під час інсценування кожен учасник має самостійно дібрати засоби виразності, які допоможуть передати характер та емоційний стан персонажа.

Окрім занять, раз на місяць організовуємо вистави для дітей з інших груп. Це дає змогу дітям продемонструвати свої досягнення та упевнитися у власних силах.

Які реквізити використовуємо

Драматерапія в дитячому садку неможлива без спеціальних атрибутів. Адже театр — це сцена, декорації, костюми, реквізит. Наш куточок театралізованої діяльності в груповому приміщенні має вигляд маленького театру. У ньому представлені: ляльковий театр «бі-ба-бо», пальчиковий, тіньовий, настільний, конусний театр; театр помпонів, коробок, ложок; театр на паличках, театр маріонеток тощо. А також реквізити для розігрування інсценівок і спектаклів — ширми, костюми, маски, ігровий реквізит тощо.

Діти люблять гру в театр. Вони із задоволенням виконують ролі працівників театру. Кожна ігрова позиція передбачає використання атрибутів. Зокрема:
• актор — костюми, маски, ляльки, театральний реквізит, грим;
• режисер — декорації, різний матеріал для виготовлення театральних атрибутів, книги, аудіозаписи;
• білетер — афіші, театральна каса, квитки, біноклі, гроші, реквізити для буфету;
• художник-оформлювач — кольоровий папір, клей, фломастери, фарби, тканина, нитки, ґудзики, коробки.

Усі реквізити доступні дітям не лише під час спеціальних занять, а й під час самостійної діяльності. Діти мають змогу ініціювати гру за змістом літературного твору чи відповідно до ситуації, яка склалася в групі. Відтак вибрати необхідний реквізит та обіграти сюжет. У такому разі вихователь лише опосередковано супроводжує діяльність дітей та за потреби допомагає розв’язувати проблемні ситуації.

Отже, елементи драматерапії — це чудовий інструмент, що дає дітям змогу виражати свої емоції через гру й драматизацію. На сцені вони вчаться розпізнавати та виражати свої почуття, розуміти інших, взаємодіяти, долати стрес. А також розвивають творчі здібності та уяву.