Архітектори освітнього процесу: педагогічна вітальня

Хтось будує оселі, а ми — освітній процес. У нашому дитячому садку ми намагаємося якісно його «проєктувати» й «будувати», як справжні архітектори й будівельники. Опановувати нові уміння нам допомагають цікаві методичні заходи: тренінги, практикуми, майстер-класи тощо. Під час таких заходів педагоги мають змогу обмінятися досвідом, відшукати спільне рішення певної проблеми, створити нові посібники для дітей тощо. Пропонуємо ознайомитися з одним із наших заходів — педагогічною вітальнею.

МЕТА: НАТИСНІТЬ, щоб прочитати ↓ удосконалювати професійні вміння педагогів; розширювати творчий потенціал в умовах колективної роботи; стимулювати фахове зростання, самовдосконалення педагогів.

МАТЕРІАЛИ Й ОБЛАДНАННЯ: НАТИСНІТЬ, щоб прочитати ↓ ноутбук, проєктор, екран; презентація; макети будинків і деталі — площинні зображення цеглинок і дверей, елементів дахів тощо; аркуші паперу й ручки; маленькі фотографії вихованців, їхніх батьків, педагогів.

ПОПЕРЕДНЯ РОБОТА: НАТИСНІТЬ, щоб прочитати ↓ Об’єднати педагогів у команди. Кожна команда готує до заходу: презентацію на тему «Дитячий садок майбутнього»; багатофункціональний дидактичний посібник.

ХІД:

Ведучий вітається з учасниками заходу та повідомляє тему й мету педагогічної вітальні.

Ведучий: Інколи ми чуємо запитання: «Як ви проєктуєте педагогічний процес?» або висловлювання: «Необхідно перебудувати освітній процес», «Креативна побудова педагогічного процесу» тощо. Це тому, що будівництво й організація освітнього процесу мають багато спільного. За висловом Януша Корчака «виховання дитини — це не мила забава, а зав­дання, що вимагає «капіталовкладень» — переживань, зусиль, безсонних ночей і багато, багато думок». Так само і з будівництвом. Є вислів: «Який архітектор, такий і будинок». Сьогодні ми проведемо творчу зустріч із вами — архітекторами і будівельниками освітнього процесу.

Будь-яке будівництво починається з проєкту. Тому пропоную розпочати з презентацій проєктів на тему «Дитячий садок майбутнього», над якими ви працювали в командах.

Команди демонструють презентації проєктів на тему «Дитячий садок майбутнього» і коментують їх. За потреби ведучий ставить додаткові запитання.

Ведучий: Проєкти цікаві, креативні. А що найважливіше зробити якісно в будівлі? (Фундамент). Справді, фундамент має бути міцний. Як вважаєте, що є фундаментом освіти? (Особистість педагога). Прошу вас представити варіанти фундаментів своїх будівель.

Вправа «Фундамент освіти»

Кожна команда отримує силуетне зображення будинку. Команди мають створити його фундамент — приклеїти по черзі площинні зоб­раження цеглинок. Відтак на цеглинках записують:

• педагогічне кредо й життєві цінності;
• особисті якості, які сприяють успіху в педагогічній діяльності;
• професійні бажання;
• педагогічні заповіді;
• аргументи, чому вважають себе сучасними педагогами тощо.

Коли команди закінчують роботу, ведучий просить їх прокоментувати, що вони написали й чому вважать це важливим.

Ведучий: Хоч представлені фундаменти різні, але вони схожі тим, що зцементовані гуманними підходами, дитиноцентризмом, педагогічними принципами й творчістю. Ставлення до роботи — важливий чинник професійного успіху. Пропоную послухати притчу про ставлення до роботи.

Ведучий: Як по-різному можна ставитися до роботи! Знаю, що ви будуєте педагогічний процес як чудовий храм освіти. Уявімо, що стіни будівлі — це інноваційні педагогічні технології, методи, прийоми та форми роботи. Який вклад у будівництво стін вносите?

Вправа «Мозковий штурм»

Члени кожної команди обговорюють, яким педагогічним технологіям, формам і методам роботи віддають перевагу. Відтак мають обрати 5—7, які, на їхню думку, найефективніші, та записати їх на «стінах» будинку. Після закінчення роботи команди демонструють будинки та коментують свої записи.

Ведучий: Чудово! Стіни у ваших будинків дійсно міцні. І перш ніж перейти до наступного завдання, пропоную послухати притчу про гарного архітектора.

Ведучий: У роботі педагога важливе знан­ня особистості кожної дитини, її особливостей, щоб життя дитини в дитсадку було комфортним. А як ви враховуєте у своїй роботі індивідуальність дошкільника?

Вправа «Інтелектуальні карти»

Команди протягом 10 хв створюють інтелектуальну карту «Що зберігається в кишенях дитинства?». Зокрема, слід відобразити особливості сучасної дитини дошкільного віку та навести приклади, як їх потрібно враховувати під час організації освітньої взаємодії з дітьми.

Ведучий: Стіни звели, тепер час побудувати дах. Станіслав Єжи Лец (Stanislaw Lec) говорив: «Дах над головою часто не дає змоги людям рости». Кажуть, що гарний педагог знає межі своїх здібностей, а великий — не бачить цієї межі. Дізнаймося, чи вам не заважає дах, щоб педагогічні мрії летіли високо. Які плани маєте на нас­тупні п’ять років?

Педагоги по черзі розповідають про плани на наступні п’ять років і вирізають елементи дахів для будинків. Відтак наклеюють їх на силует будинку — формують дах.

Ведучий: А тепер ми поставимо двері. Є китайська приказка: «Вчителі відчиняють двері, а учні входять самі». (Педагоги при­клеюють до макетів будинків двері.) А ще говорять: «Похмурий той будинок, що не зігрітий сміхом і галасом дитини». (Педагоги прикріплюють на макети фотографії вихованців, їхніх батьків, педагогів.) Подивіться, в освітній будівлі з’я­ви­лися «мешканці» — колеги, діти, їхні батьки! Як вони уважно дивляться на вас! Чи цікаво вам, як вони вас бачать?

Інтерв’ю «Я очами інших»

Ведучий пропонує педагогам відповісти на такі запитання:

• Чи можете ви подивитися на себе очима вихованців, їхніх батьків, колег, адміністрації дитячого садка?
• Коли це робите?
• Що бачите?
• Вигляд якого фахівця хотіли б мати в очах кожного?

Ведучий: А тепер — інтер’єр будинку. Ви багато уваги приділяєте розвивальному матеріальному середовищу, часто вигадуєте щось нове. Продемонструйте ваші розробки.

Учасники презентують дидактичні посібники, які вони виготовили в командах. На презентацію кожна команда має 5 хв.

Ведучий: Настав час приймати роботу. Чи якісними були проєкти й будівництво? Чи є причини, які заважають якості роботи? (Педагоги відповідають.) Пропоную послухати прит­чу про старого будівельника. (Ведучий зачитує притчу.) Іноді ставимося до своєї роботи з таким поспіхом, як будівельник, який іде на пенсію. Лише через роки розуміємо, що живемо в тому будинку, який побудували самі. Що менше зусиль докладаємо до того, щоб його створити, то більше тріщин потім у ньому з’я­вить­ся. Варто завжди пам’ятати, що, дозволяючи собі робити щось сяк-так, можна спіткнутися об свої ж абияк зроблені справи. Педагогам необхідно виконувати обіцянки і тримати слово. Адже так зміцнюють повагу до себе й загартовують характер.

Обговорення:

• Як ставитеся до своєї роботи?
• Чи завжди працюєте на відмінно?
• Чи є те, що заважає роботі?
• Чого треба позбутися, щоб досягти мети?

Ведучий: Кажуть: «Будинок — це продов­ження твого Я». У будинків, як і в людей, є душа й обличчя, на якому віддзеркалюється їхня сутність. Подивіться, які будинки ви спроєктували та побудували! Саме таким, як ви, і має бути сучасний педагог — архітектор і будівельник освітнього процесу, а також — педагог майбутнього.

Педагоги діляться враженнями про зустріч. Ведучий дякує усім за активну участь і завершує захід.